Методична робота

ІНОЗЕМНА МОВА

ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

5—9 класи

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

           Основне призначення іноземної мови  — сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати і удосконалювати відповідно до власних потреб.

     Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

•   уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

•   уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

•   уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

•   уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

•   уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;

•   уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складаються з:

•   мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

•   соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

•   прагматичної компетенції, яка пов’язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

•   декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

•   практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

•   “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;

•   загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої дiяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

— усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі й у суспільстві;

— усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

— розуміння особливостей власного мислення;

— зіставлення іноземної мови з рідною;

— оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

— залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

— уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

— позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

— культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

— емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

— розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

— мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

— готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

— бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

— уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полiкультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу — носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У зв’язку з цим етапи мають свої цілі і завдання.

В основній школі (5—9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і як інструмента в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Оволодіння іноземною мовою все частіше розглядається не як накопичення певної суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, серед них і ті, які були об’єктом вивчення на уроках з інших навчальних предметів (міжпредметні зв’язки), і з власного життєвого досвіду. Зростає доля самостійної роботи учнів, урізноманітнюються види навчальної діяльності, активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов. Учні оволодівають уміннями читати різножанрову літературу, розуміти радіо- і телепрограми доступного рівня складності.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець дев’ятого класу відповідає рівню А2+ згідно з “Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”.

Враховуючи те, що вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками).

Вважається недоцільним у навчанні другої іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом—трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок  усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Варто зазначити, що у 5-му класі, з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід, не рекомендується введення вступних (пропедевтичних) курсів. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.

Слід зазначити, що значна кількість вправ і завдань, а також видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Необхідно застерегти від прямого перенесення всіх видів навчальної діяльності, які використовувались у початковій школі під час навчання першої іноземної мови, на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Учитель має добирати такі види вправ і завдань та використовувати такі види навчальної діяльності, які б співвідносилися із зазначеними вище чинниками. Всі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів — чітко вмотивованими.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунiкативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню А2+, визначеному і описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти.

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ-ЦЕ МЕТОД, КОЛИ В НЕВЕЛИЧКИХ ГРУПАХ  (ВІД 3 ДО 8 ОСІБ) УЧНІ ВЗАЄМОДІЮТЬ, ВИРІШУЮЧИ СПІЛЬНЕ ЗАВДАННЯ. РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ ДОЗВОЛЯЄ УЧНЯМ НАБУТИ НАВИКИ, ЯКІ НЕОБХІДНІ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ ТА СПІВПРАЦІ. ІДЕЇ, КОТРІ ВИРОБЛЯЮТЬСЯ В ГРУПІ, ДОПОМАГАЮТЬ УЧНЯМ БУТИ КОРИСНИМИ ОДИН ОДНОМУ.

ПАРНА І ГРУПОВА РОБОТА ОРГАНІЗОВУЄТЬСЯ ЯК НА УРОКАХ ЗАСВОЄННЯ, ТАК І НА УРОКАХ ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК. ЦЕ МОЖЕ ВІДБУВАТИСЯ ОДРАЗУ Ж ПІСЛЯ ВИКЛАДУ ВЧИТЕЛЕМ НОВОГО МАТЕРІАЛУ, НА ПОЧАТКУ НОВОГО УРОКУ ЗАМІСТЬ ОПИТУВАННЯ, НА СПЕЦІАЛЬНОМУ УРОЦІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ ЗАСТОСУВАННЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК, АБО БУТИ ЧАСТИНОЮ ПОВТОРЮВАЛЬНО-УЗАГАЛЬНЮЮЧОГО УРОКУ .

РОТАЦІЙНІ (ЗМІНЮВАНІ) ТРІЙКИ

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ У ЦЬОМУ ВИПАДКУ Є ПОДІБНОЮ ДО РОБОТИ В ПАРАХ. ЦЕЙ ВАРІАНТ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ СПРИЯЄ АКТИВНОМУ, ҐРУНТОВНОМУ АНАЛІЗУ ТА ОБГОВОРЕННЮ НОВОГО МАТЕРІАЛУ З МЕТОЮ ЙОГО ОСМИСЛЕННЯ, ЗАКРІПЛЕННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ:

РОЗРОБІТЬ РІЗНОМАНІТНІ ПИТАННЯ, ЩОБ ДОПОМОГТИ УЧНЯМ ПОЧАТИ ОБГОВОРЕННЯ НОВОГО АБО РОЗ'ЯСНЕНОГО МАТЕРІАЛУ. ВИКОРИСТОВУЙТЕ ПЕРЕВАЖНО ПИТАННЯ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ НЕОДНОЗНАЧНОЇ ВІДПОВІДІ.

ОБ'ЄДНАЙТЕ УЧНІВ У ТРІЙКИ. РОЗМІСТІТЬ ТРІЙКИ ТАК, ЩОБ КОЖНА З НИХ БАЧИЛА ТРІЙКУ СПРАВА Й ТРІЙКУ ЗЛІВА. РАЗОМ УСІ ТРІЙКИ МАЮТЬ УТВОРИТИ КОЛО.

ДАЙТЕ КОЖНІЙ ТРІЙЦІ ВІДКРИТЕ ПИТАННЯ (ОДНАКОВЕ ДЛЯ ВСІХ). КОЖЕН У ТРІЙЦІ МАЄ ВІДПОВІСТИ НА ЦЕ ПИТАННЯ ПО ЧЕРЗІ.

ПІСЛЯ КОРОТКОГО ОБГОВОРЕННЯ ПОПРОСІТЬ УЧАСНИКІВ РОЗРАХУВАТИСЯ ВІД 0 ДО 2. УЧНІ З НОМЕРОМ 1 ПЕРЕХОДЯТЬ ДО НАСТУПНОЇ ТРІЙКИ ЗА ГОДИННИКОВОЮ СТРІЛКОЮ, А УЧНІ З НОМЕРОМ 2 ПЕРЕХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ ДВІ ТРІЙКИ ПРОТИ ГОДИННИКОВОЇ СТРІЛКИ. УЧНІ З НОМЕРОМ 0 ЗАЛИШАЮТЬСЯ НА МІСЦІ І Є ПОСТІЙНИМИ ЧЛЕНАМИ ТРІЙКИ. РЕЗУЛЬТАТОМ БУДЕ ПОВНІСТЮ НОВА ТРІЙКА.

ВИ МОЖЕТЕ РУХАТИ ТРІЙКАМИ СТІЛЬКИ РАЗІВ, СКІЛЬКИ У ВАС Є ПИТАНЬ. ТАК, НАПРИКЛАД, КОЛИ ПРОХОДИТЬ ТРИ РОТАЦІЇ, КОЖЕН УЧЕНЬ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ ІЗ ШІСТЬМА ІНШИМИ УЧНЯМИ.

ДВА - ЧОТИРИ - ВСІ РАЗОМ

ЩЕ ОДИН ВАРІАНТ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ, ЩО Є ПОХІДНИМ ВІД ПАРНОЇ РОБОТИ, ЕФЕКТИВНИЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ В ГРУПІ, ВМІНЬ ПЕРЕКОНУВАТИ ТА ВЕСТИ ДИСКУСІЮ. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ:

ПОСТАВТЕ УЧНЯМ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ, ДИСКУСІЇ АБО АНАЛІЗУ ГІПОТЕТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ. ПІСЛЯ ПОЯСНЕННЯ ПИТАННЯ АБО ФАКТІВ, НАВЕДЕНИХ

У СИТУАЦІЇ, ДАЙТЕ ЇМ 1-2 ХВИЛИНИ ДЛЯ ПРОДУМУВАННЯ МОЖЛИВИХ ВІДПОВІДЕЙ АБО РІШЕНЬ ІНДИВІДУАЛЬНО. ОБ'ЄДНАЙТЕ УЧНІВ У ПАРИ І ПОПРОСІТЬ ОБГОВОРИТИ СВОЇ ІДЕЇ ОДИН З ОДНИМ. ОБ'ЄДНАЙТЕ ПАРИ В ЧЕТВІРКИ І ПОПРОСІТЬ ОБГОВОРИТИ ПОПЕРЕДНЬО ДОСЯГНЕННІ РІШЕННЯ ЩОДО ПОСТАВЛЕНОЇ ПРОБЛЕМИ. ЯК І В ПАРАХ, ПРИЙНЯТТЯ СПІЛЬНОГО РІШЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВЕ. ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УЧНІВ У КЛАСІ МОЖНА ОБ'ЄДНАТИ ЧЕТВІРКИ В БІЛЬШІ ГРУПИ ЧИ ПЕРЕЙТИ ДО КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМИ .

КАРУСЕЛЬ

ЦЕЙ ВАРІАНТ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ ДЛЯ ОДНОЧАСНОГО ВКЛЮЧЕННЯ ВСІХ УЧАСНИКІВ В АКТИВНУ РОБОТУ З РІЗНИМИ ПАРТНЕРАМИ ЗІ СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ДИСКУСІЙНИХ ПИТАНЬ. ЦЯ ТЕХНОЛОГІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ:

ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ БУДЬ-ЯКОЇ ГОСТРОЇ ПРОБЛЕМИ З ДІАМЕТРАЛЬНО ПРОТИЛЕЖНИХ ПОЗИЦІЙ;

ДЛЯ ЗБИРАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ЯКОЇ-НЕБУДЬ ТЕМИ;

ДЛЯ ІНТЕНСИВНОЇ ПЕРЕВІРКИ ОБСЯГУ Й ГЛИБИНИ НАЯВНИХ ЗНАНЬ (НАПРИКЛАД СЛІВ З ПЕВНОЇ ТЕМИ: SEASONS, PROFESSIONS, APPEARANCE, ETC.);

ДЛЯ РОЗВИТКУ ВМІНЬ АРГУМЕНТУВАТИ ВЛАСНУ ПОЗИЦІЮ .

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ:

1. РОЗСТАВТЕ СТІЛЬЦІ ДЛЯ УЧНІВ У ДВА КОЛА.

2. УЧНІ, ЩО СИДЯТЬ У ВНУТРІШНЬОМУ КОЛІ, РОЗТАШОВАНІ СПИНОЮ ДО ЦЕНТРУ, А В ЗОВНІШНЬОМУ - ОБЛИЧЧЯМ. ТАКИМ ЧИНОМ, КОЖЕН СИДИТЬ НАВПРОТИ ІНШОГО.

3. ВНУТРІШНЄ КОЛО НЕРУХОМЕ, А ЗОВНІШНЄ - РУХЛИВЕ: ЗА СИГНАЛОМ ВЕДУЧОГО ВСІ ЙОГО УЧАСНИКИ ПЕРЕСУВАЮТЬСЯ НА ОДИН СТІЛЕЦЬ ВПРАВО І ОПИНЯЮТЬСЯ ПЕРЕД НОВИМ ПАРТНЕРОМ. МЕТА - ПРОЙТИ ВСЕ КОЛО, ВИКОНУЮЧИ ПОСТАВЛЕНЕ ЗАВДАННЯ.

4. ЗАПРОПОНУЙТЕ ЇМ ПЕРЕСІСТИ ПО ГРУПАХ. ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ В ТОМУ, ЩО УЧНІ СИДЯТЬ ПО КОЛУ "ПЛІЧ-О-ПЛІЧ, ОДИН ПРОТИ ОДНОГО". УСІ ЧЛЕНИ ГРУПИ ПОВИННІ ДОБРЕ БАЧИТИ ОДИН ОДНОГО.

5. ПОВІДОМТЕ (НАГАДАЙТЕ) УЧНЯМ ПРО РОЛІ, ЯКІ ВОНИ ПОВИННІ РОЗПОДІЛИТИ МІЖ СОБОЮ І ВИКОНУВАТИ ПІД ЧАС ГРУПОВОЇ РОБОТИ.

6. БУДЬТЕ УВАЖНІ ДО ПИТАНЬ ВНУТРІШНЬОГРУПОВОГО КЕРУВАННЯ. ЯКЩО ОДИН З УЧНІВ ПОВИНЕН ВІДЗВІТУВАТИ ПЕРЕД КЛАСОМ ПРО РОБОТУ ГРУПИ, ЗАБЕЗПЕЧТЕ СПРАВЕДЛИВИЙ ВИБІР ДОПОВІДАЧА.

7. ДАЙТЕ КОЖНІЙ ГРУПІ КОНКРЕТНЕ ЗАВДАННЯ Й ІНСТРУКЦІЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ РОБОТИ. НАМАГАЙТЕСЯ ЗРОБИТИ СВОЇ ІНСТРУКЦІЇ МАКСИМАЛЬНО ЧІТКИМИ. МАЛОЙМОВІРНО, ЩО ГРУПА ЗМОЖЕ СПРИЙНЯТИ БІЛЬШ ЯК ОДНУ ЧИ ДВІ, НАВІТЬ ДУЖЕ ЧІТКІ, ІНСТРУКЦІЇ ЗА ОДИН РАЗ.

8. СТЕЖТЕ ЗА ЧАСОМ. ДАЙТЕ ГРУПАМ ДОСИТЬ ЧАСУ НА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ. ПОДУМАЙТЕ, ЧИМ ЗАЙНЯТИ ГРУПИ, ЯКІ СПРАВЛЯТЬСЯ ІЗ ЗАВДАННЯМ РАНІШЕ ЗА ІНШИХ.

9. ПОДУМАЙТЕ ПРО ТЕ, ЯК ВАШ МЕТОД ЗАОХОЧЕННЯ (ОЦІНКИ) ВПЛИВАЄ НА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ РОБОТИ В МАЛИХ ГРУПАХ. ЗАБЕЗПЕЧТЕ НАГОРОДИ ЗА ГРУПОВІ ЗУСИЛЛЯ .

ТЕХНОЛОГІЇ КОЛЕКТИВНО-ГРУПОВОГО НАВЧАННЯ

ДО ЦІЄЇ ГРУПИ МОЖНА ВІДНЕСТИ ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ОДНОЧАСНУ СПІЛЬНУ (ФРОНТАЛЬНУ) РОБОТУ ВСЬОГО КЛАСУ.

МІКРОФОН

РІЗНОВИДОМ ЗАГАЛЬНО ГРУПОВОГО ОБГОВОРЕННЯ Є ТЕХНОЛОГІЯ "МІКРОФОН", ЯКА НАДАЄ МОЖЛИВІСТЬ КОЖНОМУ СКАЗАТИ ЩОСЬ ШВИДКО, ПО ЧЕРЗІ, ВІДПОВІДАЮЧИ НА ЗАПИТАННЯ АБО ВИСЛОВЛЮЮЧИ СВОЮ ДУМКУ ЧИ ПОЗИЦІЮ. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ:

ПОСТАВТЕ ЗАПИТАННЯ КЛАСУ.

ЗАПРОПОНУЙТЕ КЛАСУ ЯКИЙСЬ ПРЕДМЕТ (РУЧКУ, ОЛІВЕЦЬ ТОЩО), ЯКИЙ ВИКОНУВАТИМЕ РОЛЬ УЯВНОГО МІКРОФОНА. УЧНІ ПЕРЕДАВАТИМУТЬ ЙОГО ОДИН ОДНОМУ, ПО ЧЕРЗІ БЕРУЧИ СЛОВО.

НАДАВАЙТЕ СЛОВО ТІЛЬКИ ТОМУ, ХТО ОТРИМУЄ "УЯВНИЙ" МІКРОФОН.

ЗАПРОПОНУЙТЕ УЧНЯМ ГОВОРИТИ ЛАКОНІЧНО Й ШВИДКО .

НЕЗАКІНЧЕНІ РЕЧЕННЯ

ЦЕЙ ПРИЙОМ ЧАСТО ПОЄДНУЄТЬСЯ З "МІКРОФОНОМ" І ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ГРУНТОВНІШЕ ПРАЦЮВАТИ НАД ФОРМОЮ ВИСЛОВЛЕННЯ ВЛАСНИХ ІДЕЙ, ПОРІВНЮВАТИ ЇХ З ІНШИМИ.РОБОТА ЗА ТАКОЮ МЕТОДИКОЮ ДАЄ ПРИСУТНІМ ЗМОГУ ДОЛАТИ СТЕРЕОТИПИ, ВІЛЬНІШЕ ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТЕМ, ВІДПРАЦЬОВУВАТИ ВМІННЯ ГОВОРИТИ КОРОТКО, АЛЕ ПО СУТІ Й ПЕРЕКОНЛИВО. ВИЗНАЧИВШИ ТЕМУ, З ЯКОЇ УЧНІ БУДУТЬ ВИСЛОВЛЮВАТИСЬ В КОЛІ ІДЕЙ АБО ВИКОРИСТОВУЮЧИ УЯВНИЙ МІКРОФОН, УЧИТЕЛЬ ФОРМУЛЮЄ НЕЗАКІНЧЕНЕ РЕЧЕННЯ І ПРОПОНУЄ УЧНЯМ ВИСЛОВЛЮЮЧИСЬ ЗАКІНЧУВАТИ ЙОГО. КОЖНИЙ НАСТУПНИЙ УЧАСНИК ОБГОВОРЕННЯ ПОВИНЕН ПОЧИНАТИ СВІЙ ВИСТУП ІЗ ЗАПРОПОНОВАНОЇ ФОРМУЛИ. УЧНІ ПРАЦЮЮТЬ З ВІДКРИТИМИ РЕЧЕННЯМИ, НАПРИКЛАД: "DURING OUR LESSON THE MOST IMPORTANT DISCOVERY FOR ME WAS…" АБО "THIS INFORMATION ALLOWS US TO MAKE THE CONCLUSION…" АБО "THIS DECISION WAS REACHED BECAUSE…" ТОЩО.

АЖУРНА ПИЛКА ("МОЗАЇКА", "ДЖИГ-СО")

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НА УРОЦІ СИТУАЦІЇ, ЯКА ДАЄ ЗМОГУ УЧНЯМ ПРАЦЮВАТИ РАЗОМ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ЗА КОРОТКИЙ ПРОМІЖОК ЧАСУ. ЕФЕКТИВНА І МОЖЕ ЗАМІНИТИ ЛЕКЦІЇ У ТИХ ВИПАДКАХ, КОЛИ ПОЧАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПОВИННА БУТИ ДОНЕСЕНА ДО УЧНІВ ПЕРЕД ПРОВЕДЕННЯМ ОСНОВНОГО (БАЗИСНОГО) УРОКУ АБО ДОПОВНЮЄ ТАКИЙ УРОК. ЗАОХОЧУЄ УЧНІВ ДОПОМАГАТИ ОДИН ОДНОМУ ВЧИТИСЯ, НАВЧАЮЧИ.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ:

ЩОБ ПІДГОТУВАТИ УЧНІВ ДО УРОКУ З ВЕЛИКИМ ОБСЯГОМ ІНФОРМАЦІЇ, ПІДБЕРІТЬ МАТЕРІАЛ, НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ УРОКУ, І ПІДГОТУЙТЕ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ ДЛЯ КОЖНОГО УЧНЯ (МАТЕРІАЛИ ПІДРУЧНИКА, ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ-ВИРІЗКИ З ГАЗЕТ, СТАТТІ ТОЩО).

ПІДГОТУЙТЕ ТАБЛИЧКИ З КОЛЬОРОВИМИ ПОЗНАЧКАМИ, ЩОБ УЧНІ ЗМОГЛИ ВИЗНАЧИТИ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЇХНЬОЇ ГРУПИ. КОЖЕН УЧЕНЬ ВХОДИТИМЕ У ДВІ ГРУПИ - "ДОМАШНЮ" Й "ЕКСПЕРТНУ". СПОЧАТКУ ОБ'ЄДНАЙТЕ УЧНІВ У "ДОМАШНІ" ГРУПИ (1, 2,3), А ПОТІМ СТВОРІТЬ "ЕКСПЕРТНІ" ГРУПИ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ КОЛЬОРОВІ ПОЗНАЧКИ, ЩО ЇХ УЧИТЕЛЬ ПОПЕРЕДНЬО РОЗДАЄ УЧНЯМ. У КОЖНІЙ ДОМАШНІЙ ГРУПІ ВСІ ЇЇ УЧАСНИКИ ПОВИННІ МАТИ ПОЗНАЧКИ РІЗНИХ КОЛЬОРІВ, А У КОЖНІЙ ЕКСПЕРТНІЙ - ОДНАКОВІ.

РОЗПИШІТЬ УЧНІВ ПО "ДОМАШНІХ" ГРУПАХ ВІД 3 ДО 5 ЧОЛОВІК, ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УЧНІВ. КОЖЕН УЧЕНЬ МАЄ БУТИ ПОІНФОРМОВАНИЙ, ХТО ВХОДИТЬ ДО ЙОГО "ДОМАШНЬОЇ" ГРУПИ, ТОМУ ЩО ЇЇ ЧЛЕНИ БУДУТЬ ЗБИРАТИСЯ ПІЗНІШЕ. ДАЙТЕ ДОМАШНІМ ГРУПАМ ПОРЦІЮ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ, КОЖНІЙ ГРУПІ - СВОЮ. ЗАВДАННЯ ДОМАШНІХ ГРУП - ОПРАЦЮВАТИ НАДАНУ ІНФОРМАЦІЮ ТА ОПАНУВАТИ НЕЮ НА РІВНІ, ДОСТАТНЬОМУ ДЛЯ ОБМІНУ ЦІЄЮ ІНФОРМАЦІЄЮ З ІНШИМИ.

ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ РОБОТИ ДОМАШНІХ ГРУП ЗАПРОПОНУЙТЕ УЧНЯМ РОЗІЙТИСЬ ПО СВОЇХ "КОЛЬОРОВИХ" ГРУПАХ, ДЕ ВОНИ СТАНУТЬ ЕКСПЕРТАМИ З ОКРЕМОЇ ТЕМИ (СВОЄЇ ЧАСТИНИ ІНФОРМАЦІЇ). В КОЖНІЙ ГРУПІ МАЄ БУТИ ПРЕДСТАВНИК ІЗ КОЖНОЇ "ДОМАШНЬОЇ" ГРУПИ.

КОЖНА ЕКСПЕРТНА ГРУПА ПОВИННА ВИСЛУХАТИ ВСІХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДОМАШНІХ ГРУП І ПРОАНАЛІЗУВАТИ МАТЕРІАЛ В ЦІЛОМУ, ПРОВЕСТИ ЙОГО ЕКСПЕРТНУ ОЦІНКУ ЗА ВИЗНАЧЕНИЙ ЧАС (ДЛЯ ЦЬОГО МОЖЕ ЗНАДОБИТИСЯ ЦІЛИЙ УРОК, ЯКЩО МАТЕРІАЛИ СКЛАДНІ АБО ВЕЛИКІ ЗА ОБСЯГОМ).

ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ РОБОТИ ЗАПРОПОНУЙТЕ УЧНЯМ ПОВЕРНУТИСЯ "ДОДОМУ". КОЖЕН УЧЕНЬ МАЄ ПОДІЛИТИСЯ ІНФОРМАЦІЄЮ, ОТРИМАНОЮ В ЕКСПЕРТНІЙ ГРУПІ З ЧЛЕНАМИ СВОЄЇ "ДОМАШНЬОЇ" ГРУПИ .

КОМУНІКАТИВНІ ВПРАВИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ГРАМАТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

1. ROUTINES. (6 КЛАС. ВЖИВАННЯ PRESENT INDEFINITE ДЛЯ ОПИСУ ЗВИЧНИХ, ПОСТІЙНИХ ДІЙ.)

1. ЗА 5 ХВ. УЧНІ ПОВИННІ ОПИСАТИ ПОВНИМИ РЕЧЕННЯМИ ЩОНАЙБІЛЬШЕ ДІЙ, ЯКІ ВОНИ ВИКОНУЮТЬ ЩОДНЯ, ОДИН РАЗ НА МІСЯЦЬ, ОДИН РАЗ НА РІК.

2. ПОТІМ ВОНИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ В ГРУПИ ПО 4 – 5 ЧОЛ. І ЗАЧИТУЮТЬ ЦІ РЕЧЕННЯ ВГОЛОС. ЯКЩО ЩЕ ХТОСЬ ІЗ ЧЛЕНІВ ГРУПИ ОПИСАВ ТАКУ САМУ ДІЮ, ТО ВСІ ПОВИННІ ВИЛУЧИТИ ЦЕ РЕЧЕННЯ ЗІ СВОГО ПЕРЕЛІКУ.

3. ЗРЕШТОЮ У КОЖНОГО ЗАЛИШАТЬСЯ В ПЕРЕЛІКУ ТІЛЬКИ ТІ ДІЇ, ЯКІ ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ НИХ ОСОБИСТО.

4. ПРЕДСТАВНИК КОЖНОЇ ГРУПИ ОПИСУЄ ЦІ ОСОБЛИВІ ДІЇ ВІД ТРЕТЬОЇ ОСОБИ:

TANIA GOES TO BALLET CLASS EVERY DAY.

IHOR DOESN’T EAT ANYTHING FOR ONE DAY EVERY MONTH.

5. У ДОБРЕ ПІДГОТОВЛЕНОМУ КЛАСІ ЧЛЕНИ ІНШИХ ГРУП МОЖУТЬ ПОСТАВИТИ ЗАПИТАННЯ Й ОТРИМАТИ ДЕТАЛЬНІШУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ТОГО ЧИ ІНШОГО УЧНЯ, ЯКИЙ ЗАЦІКАВИВ ЇХ СВОЇМИ ОСОБЛИВИМИ ДІЯМИ.

2. FAMILY TREE. (6 КЛАС. ТЕМА “FAMILY”. ВЖИВАННЯ ПРИСВІЙНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКА). МОЖЛИВІ ДВА СПОСОБИ ВИКОНАННЯ ЦІЄЇ ВПРАВИ:

1. КОЖЕН УЧЕНЬ ПОВИНЕН НАМАЛЮВАТИ СВОЄ РОДИННЕ ДЕРЕВО, ВКАЗАВШИ ІМЕНА, І ПОЯСНИТИ РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ.

2. УСІЙ ГРУПІ ПРОПОНУЄТЬСЯ ОДНЕ РОДИННЕ ДЕРЕВО І ВОНИ ПОВИННІ УСНО ЧИ ПИСЬМОВО ВСТАНОВИТИ РОДИННІ ЗВ’ЯЗКИ.

3. ЯКЩО ГРУПА ДОБРЕ ПІДГОТОВЛЕНА, ТО ВПРАВУ МОЖНА УСКЛАДНИТИ, ЗАПРОПОНУВАВШИ ОДНОМУ УЧНЕВІ “ЧИТАТИ” СХЕМУ РОДИННОГО ДЕРЕВА, А ІНШОМУ — ВІДТВОРИТИ ЙОГО НА ЧИСТОМУ АРКУШІ ЗІ СЛІВ ПАРТНЕРА.

3. WHOSE IS IT? (6 – 7 КЛАС. ВЖИВАННЯ ПРИСВІЙНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ І АБСОЛЮТНОЇ ФОРМИ ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ). ВПРАВУ МОЖНА ВИКОНУВАТИ УСНО АБО ПИСЬМОВО.

1. ПОСЕРЕД СТОЛУ ЛЕЖАТЬ РІЗНІ ПРЕДМЕТИ, ЩО НАЛЕЖАТЬ УЧНЯМ КЛАСУ (ПО ОДНОМУ-ДВА ВІД КОЖНОГО УЧНЯ). БАЖАНО, ЩОБ УЧНІ ЗНАЛИ, КОМУ ЩО НАЛЕЖИТЬ І ЯК ЦЕЙ ПРЕДМЕТ НАЗИВАЄТЬСЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ.

2. УСІ УЧНІ СТАЮТЬ НАВКОЛО СТОЛУ, ПО ЧЕРЗІ БЕРУТЬ БУДЬ-ЯКИЙ ПРЕДМЕТ І КАЖУТЬ, КОМУ ВІН НАЛЕЖИТЬ: THE PEN IS OLENA’S. THIS IS OLENA’S PEN.

3. ЯКЩО ВОНИ СУМНІВАЮТЬСЯ, ТО ПОВИННІ УТОЧНИТИ, ЗВЕРТАЮЧИСЬ ДО УЧНЯ, ЯКОМУ, НА ЇХНЮ ДУМКУ, НАЛЕЖИТЬ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ: IS THIS PEN YOURS, OLENA? — NO, IT ISN’T MINE. IT’S HALYNA’S.

4. MY BEST DAYS OF THIS MONTH / WEEK. (6 КЛАС. ВЖИВАННЯ THE PAST INDEFINITE ТENSE.)

1. УЧНІ ЗАПИСУЮТЬ 3 – 5 ДАТ, ЯКІ ЇМ НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛИСЯ ВЦЬОМУ МІСЯЦІ / ТИЖНІ.

2. ПОДІЛИТИ УЧНІВ НА ПАРИ І ПОПРОСИТИ ЇХ ОБМІНЯТИСЯ ІНФОРМАЦІЄЮ, ПОЯСНИВШИ ПАРТНЕРОВІ, ЧИМ САМЕ ЇМ ЗАПАМ’ЯТАЛИСЯ ЦІ ДНІ.

3. ДЛЯ УСПІШНОГО ВИКОНАННЯ ВПРАВИ МОЖНА ЗАПРОПОНУВАТИ ДОПОМІЖНІ ВИРАЗИ:

І REMEMBER / LIKE . DO YOU REMEMBER THIS DAY? YES, IT WAS THE DAY I . NO, NOT REALLY.

5. FIND SOMEONE WHO . (7 КЛАС. ВЖИВАННЯ THE PRESENT PERFECTТENSE, ПРИСЛІВНИКІВ EVER, NEVER У ПИТАЛЬНІЙ, СТВЕРДЖУВАЛЬНІЙ І ЗАПЕРЕЧНІЙ ФОРМАХ.)

1. НА КОЖНІЙ КАРТЦІ НАПИСАНО ЗАВДАННЯ, ЩО ПОЧИНАЄТЬСЯ СЛОВАМИ:FIND SOMEONE WHO + PRESENT PERFECT.

2. КАРТОК ПОВИННО БУТИ 10, АЛЕ ЇХ ВАРТО ДУБЛЮВАТИ.

3. ОДНЕ ЗАВДАННЯ ВЧИТЕЛЬ ВИКОНУЄ З КЛАСОМ ДЛЯ ЗРАЗКА: ЧИТАЄ ЗАВДАННЯ, ЗАПИТУЄ УЧНІВ, ЗАПИСУЄ ПОВНУ ВІДПОВІДЬ НА ДОШЦІ.

4. ПОТІМ УЧНІ ПРИСТУПАЮТЬ ДО ВИКОНАННЯ ВПРАВИ. ЗА 5 ХВ. ВОНИ ПОВИННІ ЗАПОВНИТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ КАРТОК.

5. СПОСОБИ ПЕРЕВІРКИ:

— ВЧИТЕЛЬ ЗАПИТУЄ, А УЧНІ ЗАЧИТУЮТЬ СВОЇ ВІДПОВІДІ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ.

— ПІДРАХОВУЮТЬ, ХТО СКІЛЬКИ ЗАВДАНЬ ВИКОНАВ, А ПРАВИЛЬНІСТЬ ВИКОНАННЯ МОЖНА ПЕРЕВІРИТИ ПІСЛЯ УРОКУ.

— ДВОЄ ЧИ ТРОЄ ДОБРЕ ПІДГОТОВЛЕНІ УЧНІ ПЕРЕГЛЯДАЮТЬ ЗАПОВНЕНІ КАРТКИ І КОРОТКО КОМЕНТУЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ДЛЯ КЛАСУ.

6. В КАРТКУ ВКЛЮЧАТИ ЗАВДАННЯ, ЯКІ ВІДОБРАЖАЮТЬ ЖИТТЯ УЧНІВ КЛАСУ, АБО ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬСЯ ЧИ НЕЩОДАВНО ВИВЧАЛИСЯ.

7. КАРТКА МАЄ ТАКИЙ ВИГЛЯД (ПІСЛЯ ТОГО, ЯК УЧЕНЬ ЇЇ ЗАПОВНИВ):

FIND SOMEONE WHO HAS READ “THE ADVENTURES OF TOM SAWYER” IN

ENGLISH.

NAME: OLEH.

OLEH HAS READ “THE ADVENTURES OF TOM SAWYER”.

АБО:

NAME: NOBODY. NOBODY HAS EVER READ “THE ADVENTURES OF TOM SAWYER”.

6. THINGS HAVE CHANGED SINCE THEN. (7 КЛАС. ВЖИВАННЯ THE PRESENT PERFECT ТENSE).

1. УЧНІ ПРАЦЮЮТЬ У ГРУПАХ. ЗА 5 – 7 ХВ. КОЖНА ГРУПА ПОВИННА СКАЗАТИ ЧИ НАПИСАТИ, ЩО ВІДБУЛОСЯ / ЗМІНИЛОСЯ В ЗАПРОПОНОВАНІЙ СФЕРІ ЖИТТЯ:

WHAT HAS CHANGED IN YOUR FAMILY SINCE LAST YEAR? (YOUR CITY; YOUR STREET; YOUR SCHOOL; MEANS OF TRANSPORT; FASHION; ETC.)

2. КОЖНА ГРУПА РОБИТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ, А ЧЛЕНИ ІНШИХ ГРУП МОЖУТЬ ЗАПРОПОНУВАТИ СВОЇ ВАРІАНТИ ДОПОВНЕННЯ.

7. BRAINSTORMING COMPARISONS. (7 КЛАС. ВЖИВАННЯ СТУПЕНІВПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ, AS . AS; NOT SO .AS; THAN.)

1. УЧНІ ОТРИМУЮТЬ КАРТКУ З НАЗВАМИ ТРЬОХ ПРЕДМЕТІВ АБО ЇХ ЗОБРАЖЕННЯМ.

2. ЗА 2 – 3 ХВ. ВОНИ ПОВИННІ ВИКОРИСТАТИ ЩОНАЙБІЛЬШЕ СПОСОБІВ ПОРІВНЯТИ ЦІ ПРЕДМЕТИ.

3. УЧНІ ПРАЦЮЮТЬ У МАЛИХ ГРУПАХ, А ГРУПИ ЗМАГАЮТЬСЯ МІЖ СОБОЮ.

4. ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ МОЖНА ЗАПРОПОНУВАТИ ТАКІ ГРУПИ СЛІВ:

— A TV SET, A LAMP, A CHAIR

— A MOUNTAIN, A RIVER, A LAKE

— A CAR, A BUS, A BICYCLE.

8. PREFERENCES. (7 КЛАС. ВЖИВАННЯ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯПРИКМЕТНИКІВ, ЩОБ ПОВІДОМИТИ ПРО ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ, ПОРІВНЯТИСМАКИ.)

1. УЧНІ ОТРИМУЮТЬ НАБОРИ НАЗВ ЧИ ЗОБРАЖЕНЬ ПРЕДМЕТІВ, ЯВИЩ, ТВАРИН І Т.П.

— DOG, CAT, CANARY

— MORNING, AFTERNOON, EVENING

— SUMMER, SPRING, WINTER

— VILLAGE, CITY, TOWN

— TV, RADIO, VIDEO. WHICH DO YOU PREFER AND WHY?

2. УЧНІ ПРАЦЮЮТЬ ІНДИВІДУАЛЬНО І В ГРУПАХ.

3. ЗРАЗОК ВІДПОВІДІ: І PREFER MORNING TO AFTERNOON BECAUSE IT IS NOT SO HOT.

4. МОЖНА ПОРІВНЯТИ СВОЇ СМАКИ, УЗАГАЛЬНИТИ СМАКИ ГРУПИ, КЛАСУ.

9. DETECTIVES. (7 КЛАС. ВЖИВАННЯ АБСОЛЮТНОЇ ФОРМИ ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ.)

1. ОДИН УЧЕНЬ — “ДЕТЕКТИВ” — ВИХОДИТЬ ІЗ КЛАСУ.

2. ХТОСЬ З УЧНІВ ПОДАЄ ВЧИТЕЛЕВІ ЩОСЬ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ЙОМУ, АЛЕ НЕ ВИКАЗУЄ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ ВЛАСНИКА (ОЛІВЕЦЬ, ГУМКУ, ПІДРУЧНИК ТОЩО).

3. КОЛИ “ДЕТЕКТИВ” ПОВЕРТАЄТЬСЯ, ЙОМУ ДАЮТЬ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ І ВІН ПОЧИНАЄ “РОЗСЛІДУВАННЯ”, ЗАПИТУЮЧИ УЧНІВ: IS THIS YOURS?

4. УЧЕНЬ ПОВИНЕН ЗАПЕРЕЧИТИ Й ВКАЗАТИ НА КОГОСЬ ІНШОГО: NO, IT ISN’T MINE. IT’S HIS (HERS, THEIRS). ТАК ТРИВАЄ ДОТИ, ДОКИ НЕ ЗНАЙДЕТЬСЯ СПРАВЖНІЙ ВЛАСНИК.

10. THE OLD DAYS. (8 КЛАС. ВЖИВАННЯ USED TO.)

1. ФОТОГРАФІЇ ОКРЕМИХ МІСЦЬ МІСТА КОЛИСЬ І ТЕПЕР.

2. КОЖНІЙ ГРУПІ З 3 – 4 ЧОЛ. ДАТИ ОДНУ ПАРУ ФОТОГРАФІЙ (СТАРИЙ ВИД І НОВИЙ).

3. ЗА 10 ХВ. ВОНИ ПОВИННІ ОПИСАТИ, ЯК КОЛИСЬ ВИГЛЯДАЛО ЦЕ МІСЦЕ, ВИЗНАЧИТИ 4 – 5 ЗМІН, ЯКІ ВІДБУЛИСЯ, ОПИСАТИ ЇХ.

4. КОЖНА ГРУПА ЗВІТУЄ ПРО СВОЮ РОБОТУ.